Ми шукаємо й збираємо історії своїх родин у розповідях батьків і бабусь, сімейних фотографіях, архівних документах. Комусь з нас навіть вдається зафіксувати шлях додому.
Добірка фільмів з історіями й роздумами кінорежисер_ок, чиї родини колись вирішили поїхати. І які сьогодні розповідають про домівки своїх батьків, розмірковують про свої ідентичності та їхній віддалений зв'язок з уже не зовсім рідними місцями.
Кураторка: Лена Сирбу
Програма демонструється мовою оригіналу з англійськими субтитрами
КВІТЧАСТІ СУКНІ ГАЛИНИ
Марія Байєрбах
Швейцарія, Казахстан | 2020, 34 хв
У дитинстві режисерка, що народилась у Казахстані, стикнулась із наслідками падіння Радянського Союзу та разом із родиною емігрувала в Німеччину. Степногірськ, невеличке місто за 120 км НурСултана, у якому вона провела дитинство, залишається її рідним краєм. Маша приїздить туди щороку, бо там мешкає Галина. З соціальних та політичних міркувань, Галина ще на початку 1970-х мігрувала в так зване «Місто Надії», що славиться своєю сприятливою середою й найвигіднішими умовами праці на урановому заводі. Через розмови й архівні матеріали, режисерка дізнається більше про це таємниче місце та жінку, яку вона кличе бабусею. У своїх спостереженнях вона поділяє радості й страждання мешкан_ок Степногірська, у якому час, здається назавжди зупинив свій хід. Нічого не змінюється, і тільки Галина старішає й стає більш забудькуватою. Вона живе на самоті, піклується про себе й свою дачу — так званий присадибний східний садок, який є для неї всім. Тільки турбуючись одне про одного, вони зможуть вижити. Галинине кредо: «Будь вдячна за все, що випадає на твою долю, і добре підготуйся до смерті».
ПОЇДАЮЧИ ЗЕМЛЮ
Лаура Вайсенберѓер
Австрія, Колумбія | 2021, 26 хв
«Поїдаючи землю» — це кіноесей, що переповідає історії колумбійських жінок, заснований на спогадах Лаури Вайсенберґер та проєкціях на її батьківщину. Це дослідження колумбійської наративної культури на матеріалі історій вигаданої родини, що є радше метафоричним втіленням суспільства, аніж історією окремих людей. Цей фільм, що за своєю структурою подібний до пам'яті, пропонує глядач_кам свій погляд на міграцію, надію, жаль та сприйняття життя.
ТОВАРИШУ ТІТО, Я ПРИЙМАЮ У СПАДОК
Ольга Косановіч
Сербія, Німеччина | 2021, 27 хв
Узгір'я, фруктовий садок, будинок. Ідилічний пейзаж на півдні Сербії. Три покоління збираються під дахом будинку.
Момент, коли історичне минуле багатьох стає надбанням одного. Дім — це складне поняття, спадок може стати тягарем, і в цьому кінодослідженні Тіто стає символом чогось булого.
ТАМ, ДЕ ВІН НАРОДИВСЯ
Лаура Фень Проспер
Німеччина, Китай | 2020, 26 хв
Цей документальний фільм простежує пошук втрачених родич_ок неподалік від Чжуншаня, Китай, у будинку, де жив мій дідусь. У цій стрічці я торкаюсь тем життя, смерті та ідентичності. Навіть у рідному місті я завжди була іноземкою, відтого ніколи не відчувала зв'язку з жодним місцем чи культурою. Я водночас всіма та ніким. Завдяки цьому досвіду, я починаю розуміти, хто я така та звідки прийшла.
(ІНШІ) ФУНДАМЕНТИ
Аліні Мотта
Бразилія | 2019, 16 хв
«(Інші) фундаменти» (2017-2019) — це остання інсталяція в трилогії, що розпочалась у 2017 році з «Мостів над прірвою» та «Якби море мало балкони». Цей фільм розповідає про наслідки подорожі, у яку вирушила артистка в пошуках свого коріння, та ставить під сумнів почуття приналежності до місця, з яким вона, можливо, не визнає своєї спорідненості. Стрічка зводить Лагос у Нігерії, Кашуейру в Баїї та Ріо-де-Жанейро в Бразилії мостами й водою, що з'єднують ці три міста та їхнє спільне минуле.
ВДОМА, АЛЕ НЕ ВДОМА
Сунейл Санцґірі
Індія, США | 2019, 11 хв
Батькові Санцґірі було 18, коли у 1961 році Індія витіснила останніх португальських колонізаторів з Гоа. Поєднуючи фільмування на 16-мм плівку зі зйомкою дроном, захопленням екрана та Skype-інтерв'ю з його батьком, Санцґірі використовує різноманітні методи спостереження на відстані, аби розібратись у питаннях ідентичності, структури пам'яті та міжконтинентальної антиколоніальної солідарності.